АНБ є найбільшою криптоаналітичної організацією, створеною за рекомендацією конгресу виходячи з результатів розслідування обставин раптового нападу Японії на Перл-Харбор. Датою заснування вважається 4 листопада 1952 згідно з директивою президента Трумена. Агентство входить до складу міністерства оборони. Офіційно завдання АНБ звучать так: «Агентство національної безпеки здійснює у вищій мірі спеціалізовані технічні і координаційні функції, пов’язані з національною безпекою». Як видно, в даних рядках досить розпливчасто описані завдання агентства. Технічні функції АНБ полягають у перехопленні і криптоаналізу шифрованих повідомлень всіх держав, як дружніх, так і ворожих. У зв’язку з розпадом СРСР і зростаючої загрози з боку міжнародного тероризму мети АНБ були дещо змінені в напрямку втручання в приватне життя, т. к. у терористів, на відміну від держав, немає представництв та дипломатів. Ступінь втручання в приватне життя громадян майже неможливо визначити. Відмінною особливістю АНБ є повна закритість від преси. Навіть у ЦРУ є свої офіційні представники, які час від часу роблять різні заяви.
У період з моменту заснування до 1957 року у АНБ не було свого будинку. В 1957 році було здано в експлуатацію великий будинок в Форт-Мід (штат Меріленд), побудована за замовленням міністерства оборони спеціально для агентства. Будівля АНБ стало третім за величиною в околицях Вашингтона після будівель Пентагону і держдепартаменту. Але вже через 8 років до будинку був прибудований ще один дев’ятиповерховий корпус.
Про систему набору кадрів відомо небагато. Майбутній працівник повинен пройти повну перевірку, що включає в себе тестування на детекторі брехні. Всі діючі співробітника піддаються повній перевірці кожні чотири роки. Стосовно роботи і безпеки працівників діють дуже жорсткі заходи.
Незважаючи на всі заходи безпеки історії відомі кілька великих провалів АНБ. У 1954 року Джозеф Петерсен, розробник програми навчання АНБ, передав Голландії копії двох документів, в яких йшлося про успіхи американців у розтині голландських шифрмашин, а також оригінал документа, що описує роботу шифрмашины В-211. Необхідно відзначити, що Петерсен передав дану інформацію своєму голландському другові, з яким був знайомий ще з часів другої світової війни. Зробив він це виключно через дружніх відносин, без комерційної складової. Агентство вирішило зробити це справа показовим, незважаючи на те, що цінність документів була не надто висока. На суді АНБ домоглося від Петерсена визнання своєї вини для того, щоб суду не довелося викликати свідків і тим самим розголошувати додаткову інформацію про роботу агентства. Не дивлячись на повне визнання вини, відхилення суддею двох з трьох звинувачень, суд призначив 7 років в’язниці. Таким чином АНБ вдалося дати урок іншим потенційним правопорушників, уникнувши необхідності розповідати про характер своєї діяльності в ході судового розгляду. У 1960 році два криптоаналітика АНБ Вільям Мартін і Бернон Мітчелл втекли із США в СРСР. Причини спонукали їх зрадити свою країну невідомі. Цитата з їх мови по радянському телебаченню: «Основна причина нашого невдоволення полягає у деяких методах, які США використовують для збору розвідувальної інформації». Їх одкровення створили тимчасові труднощі в роботі агентства. В історії АНБ існує ще декілька темних плям, пов’язаних з самогубствами і втечею співробітників. Так 23 липня 1963 року сержант Джек Данлеп, водій помічника директора АНБ і кур’єр, покінчив життя самогубством, задихнувшись чадним газом у своїй машині. Данлеп регулярно передавав секретні документи радянського союзу за великі винагороди. Смерть сержанта забрала відповіді на безліч питань.
Приблизна кількість співробітників, що працюють в АНБ визначити складно. Відомо, що існує три типи: військові, цивільні і з допуском і без нього. АНБ володіє великим парком комп’ютерного обладнання, але повністю автоматизувати процес не вдається, т. к. в криптоаналізу все ще потрібно чуття, інтуїція та досвід. Основними клієнтами агентства є: ЦРУ, міністерство оборони україни та державний департамент. За загальними оцінками АНБ в мирний час читає менше 10 відсотків від загального обсягу перехопленого шифрматериала з більш ніж 40 країн світу. Особливо важливо варто зазначити, що американські влади користуються прихильністю штаб-квартири ООН на американській землі. Їхнє свавілля досяг такого ступеня, що дешифровані інструкції урядів Іраку, Йорданії, Лівану, Туреччини і Греції їх представництвам в ООН потрапляли в руки державного департаменту США до того, як вони доходили до своїх законних адресатів.
Після появи і розвитку Інтернету АНБ спочатку намагалася забезпечити собі доступ до найбільших вузлів та точок обмінам, розташованих на території США.

Стаття написана з використанням матеріалів книги Девіда Канна «Зломщик кодів».