Електронні документи міцно увійшли в життя. За даними Центрального Банку Російської Федерації, на початок 2002 р. в обігу на території Росії перебувало понад 10 млн. банківських карт. При цьому для здійснення багатьох операцій використовуються не самі карти, а лише їх електронні реквізити, що вводяться в комп’ютерне термінальний пристрій. Одночасно вони є засобами захисту документа від підробки і за чинним законодавством відносяться до категорії конфіденційних.

Документи виділеного виду все частіше стають предметом і засобом скоєння різних злочинів, є доказами по кримінальних справах. За період з 1999 по 2003 р., з 325 до 1740 (5.4 рази) збільшилася кількість виготовлення або збуту підроблених кредитних або розрахункових карт (ст. 187 КК РФ); з 423 до 2321 (в 5.5 рази) заподіяння майнової шкоди, вчинений з використанням електронних реквізитів (логінів і паролів) доступу до комп’ютерної мережі Інтернет (ст. 165 і 272 КК РФ); середній розмір заподіяного матеріального збитку від одного шахрайства, вчиненого з використанням електронних документів, склав 423.9 тис. рублів.

Вперше машинний документ як речовий доказ був використаний в 1979 р. у Вільнюсі при розслідуванні кримінальної справи про комп’ютерному розкраданні 78 584 тис. рублів. Даний факт був занесений в міжнародний реєстр комп’ютерних злочинів. Другий аналогічний випадок стався в 1982 р. в місті Горькому (нині Нижній Новгород), коли усі відділення зв’язку переводилися на централізовану автоматичну обробку прийнятих і відправлених грошових переказів на основі машинних документів з використанням електронно-обчислювального комплексу «Онега». Одночасно застосовувався і звичайний ручний спосіб обробки паперових документів. Ці обставини дозволили групі шахраїв шляхом внесення відповідних логічно взаємопов’язаних змін (інтелектуальної підробки) машинних і рукописних документів вчинити розкрадання грошових коштів у великому розмірі.

Аналіз КПК РФ показує, що електронний документ допускається як докази у кримінальній справі за наявності хоча б однієї з таких умов: якщо він служив знаряддям злочину; зберіг на собі сліди злочину; є предметом злочину; є майном, цінним папером та іншою цінністю, отриманої в результаті злочинних дій або нажитої злочинним шляхом; може служити засобом для виявлення злочину і встановлення обставин кримінальної справи; якщо викладені в ньому дані мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.