Програміст зосереджено длубається в програмі. На годиннику 3 ночі. Очманілі очі. Бурмоче:
— І де ж у нього кнопка…
З монітора з’являється фея в легкому пеньюарі і тихенько промовляє:
— Тук-тук:
Програміст задумливо дивиться крізь фею на монітор, бурмочучи:
— Дадада, матриця мене має…
Фея трохи голосніше:
— Вася!?
Програміст в тому ж стані:
— Хоч убийте мене, не розумію, звідки ця одиниця.
Фея роздратовано махає паличкою перед обличчям програміста:
— Алло!
Програміст, не відриваючись від монітора:

— Хто тут?!
Фея солодким голосом:
— Це я, фея.
Програміст дивиться на годинник, бурмочучи про себе:
— Ууууу, як все запущено… Спатоньки. спатоньки, спатоньки.
Фея солодким голосом:
— Не лякайся Вася, я прийшла тобі допомогти.
Програміст з працею зосереджує увагу на гості:
— Це як? — нишком посмотривает на монітор.
Фея, приймаючи звабливу позу:
— Ну подумай…
Програміст
— Що? Серйозно, допоможеш?
Фея:
— Звичайно, любий!
Програміст, з ентузіазмом:
— Гаразд, дивись в цій функції на виході одиниця…
Фея млосним голосом перериває його:
— Ти впевнений що тобі зараз потрібно саме ЦЕ?
Програміст:
— Ептель, завтра здавати замовнику!
Фея, притискається до програмісту:
— Подумай ще…
Програміст:
— А що тут думати. Отримуємо нуль. А на виході якогось хрону одиниця. Ясно, що тут помилка!
Фея, злобно у бік:
— Я цього старого пердуна Мерліна, який мене в комп’ютерний відділ засунув, урою нах! Щоночі одне і теж! — приречено махає чарівною паличкою. На столі з’являється книжка «Чари С++». Сідає поруч з програмістом, каже:
— Давай, відладчик запускай. У тебе взагалі кава є?