— На десктопі Вин’95 ясно написано:«Мій комп’ютер». А чим його мити?
— Спиртиком, звичайно, 96-відсотковим!

Сцена на ранок після промивання комп’ютера спиртом. Power on. Невпевнено бурмочучи, заводиться Кулер, намагається пожужжать лопатями, однак його зводять судоми, він з хрюканьем гальмує і знову засинає. Відкривши одне око, каламутним поглядом окидає своє оточення Проц. Стусонувши сплячого нагорі Кулера, він вимовляє сакраментальну фразу :«Де я ?». Кулер, невдоволено взвизгнув, засинає знову. Поворухнувши регістрами, Проц виявляє раптово з’явилися у нього недокументовані фічі, від яких його нудить. Біос, нічого не розуміючи, спросоня начинаетхрипло пищати динаміком, бризкати слиною, але бачачи, що всім пофіг, вирішує приступити до справи. Весело попискуючи і видаючи на екран гаму кольорів, инитится Видимокарт. Инитится довго, при цьому на екрані прослизають нецензурні повідомлення в текстовому форматі та сумнівні ансі-малюночки. Біос, будивший в цей час всяку дрібну шваль, знаходить у Кеша в загашнику залишки спирту і знову приходить в благодушний настрій. Висловивши Видимокарту все, що він про нього думає, Біос раптом згадує, що він щось забув… Тут його приваблює стогін. Він бачить головного Їдця, Сімма, який майже загнувся. «Ось хто вчора весь закусь зжер! — злостиво посміхається Біос — Ща ми тебе, гада, потестируем!». Взявши Сімма за барки, він починає злобно: «Один, два, три…». Тут думки в нього затуманюються, далі він вже не пам’ятає. «Два, три… Один, два, три…» — так триває ще пару хвилин, поки почервонілий від нестачі харчування Сімм не починає нестямно волати: «Скипай, гад!».

Похмуревший Біос направляє стопи до Клаві. А Клаві, треба сказати, спирту не дісталося, тому Боиса вона зустріла криками:«Знову вчора нажиралися, як свині! Я ті дам потестить! Мене знову сьогодні весь день будуть топтати, а йому, бач, потестить». Тоді Біос злобно штовхає заснулого Флопа. Той прокидається, починає безглуздо підморгувати зеленим оком і хрипко кашляти. Нічого зрозумілого сказати йому не вдається, так як в зубах застряло вчорашня дискета, яку він по п’яні спробував було форматнуть на п’ятсот метрів, але круто обламався. Біос смикнув за звисаючий зверху шлейф. У відповідь почулися нерозбірливі крики з китайсько-болгарським акцентом. «Що з Сидюком зробили! А такий хлопець був… — подумав Біос. — Ти що там крутиш?» — кричить він. «Крючю вэрчю як хачю, гдэ кулька?» — лунає згори. «Ох вже цей новомодний плюх енд плей, раніше я цю пику і в очі не бачив — подумав Біос,- а тепер ось мучся з ним». В цей час прокинувся Бластер і почав кричати, що він теж плэх-анд-плэйный девайс, а тому dma і irq він візьме собі такі, які йому треба, і хай тут хто-небудь тільки слово скаже, що він всім враз все підвісить… Потім він почав згадувати свій улюблений мидюк і, згадавши, став фальшиво кричати його в розриваються від жаху колонки.

Цим він остаточно розбудив тих, хто ще тихо сопів у слотах… Останнім прокинувся Модем, клацнув пару раз релюхой, пошукав диалтона і вирішив сьогодні відпочити — піти в постійний завис. Потім передумав — висіти все-таки не варто, чого доброго ногами копати почнуть, а ось Бизю ловити він точно не буде.

Десь неподалік Гвинт розкручував свої млинці і думав про те, що на нього, бідного, падає основний загруз, і варто йому мальок схалявить, як вся ця зграя заліза конкретно обламається. А тут ще голови тріщать після вчорашнього… Що він вчора всім грузил, він вже не міг згадати. Але завантажив він всіх за вуха. «Не підхопив чи зарази який вчора?- думав він,- а то ще бэды виступлять. Мене ж тоді цвяхом до стіни приб’ють або залікують до смерті».

Так почався черговий день…